Якось, повертаючись додому, в Донецьк, із зимової вакації у
Карпатах, їхав у купе потяга «Івано-Франківськ – Дніпропетровськ» з
трьома хлопцями з Франківщини, що прямували на схід за місцем навчання
або роботи. Спілкувались поміж собою українською мовою, однак – лише між
собою: коли повз гурт пробігала молода провідниця, один з них (студент)
звернувся до неї російською: «Извините, а когда вы откроете туалет,
чтобы можно было вымыть руки?» Несподіваний перехід на російську мову
був для нього – як, правдоподібно, й усіх оточуючих – настільки
природним і звичним, що ніхто не звернув на нього уваги.
За мовною практикою спостерігав: дончанин
Сергій Стуканов
Здається, з усіх присутніх тільки мені цей поведінковий маневр
видався позбавленим логіки й необхідності, тож запитав про мотиви
переходу на російську.
