Volfy's page

Гестапо поряд із НКВС виглядало б дитиною в коротких штанцях

У жовтні 1946 року завершився знаменитий Нюрнберзький процес. Нині він перетворився для декого в Україні на щось таке, чим були для радянських людей з’їзди Комуністичної партії. Укотре переконався в цьому нещодавно, під час дискусій довкола святкування 65-ї річниці Української повстанської армії.

Як тільки та ж лідерка Прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко і компанія згадують ОУН і УПА, то зразу посилаються на авторитет Нюрнберзького суду та твердять, що там їх, мовляв, засудили. При цьому його рішення має вигляд такої собі істини в останній інстанції.

Але в рішеннях Нюрнберга немає жодного слова про ОУН та УПА. Він не засуджував українських націоналістів. Вони лише згадувалися в ході процесу — йшлося про їхні контакти з німцями. І ось саме ці факти постійно наводить несамовита Наталка, жонглюючи ними, як штукар різноманітними предметами у цирку. Саме їх вона висуває як головне звинувачення. При цьому підкреслює факти, на яких хоче наголосити, а котрі їй невигідні — цілковито замовчує.

Тим часом давно вже звучать пропозиції визнати, що Нюрнберзький трибунал виніс вердикт, який далеко не повністю осмислював процеси часів перед Другою світовою війною та під час неї. Серед переможців у тому страшному побоїщі виявився й один із його організаторів — Радянський Союз. Зрозуміло, що радянське керівництво вжило всіх заходів, аби всю вину за події кінця 1930-х років і більшої половини 1940-х звалити на переможених німців та їхніх союзників. Саме тому під час процесу не розглядали чимало фактів, які б ставили під сумнів концепцію, згідно з якою Німеччина під проводом Гітлера одноосібно задумала й розв’язала світову бійню. У Нюрнберзі жодним словом не згадується про те, як Москва порушила Версальську угоду, що вінчала закінчення Першої світової війни. А саме — більшовицькі вожді у радянських військових училищах створили умови для підготовки командного складу збройних сил націонал-соціалістичної Німеччини. Потім оці всі командири вермахту воювали як на полях Європи, так і на полях Радянського Союзу. Тобто Кремль сам себе перехитрив.

Можна згадати про обмін досвідом між радянськими та німецькими спецслужбами, про зловісний Пакт Молотова—Ріббентропа — домовленість про ненапад між Німеччиною та СРСР. І про багато-багато інших фактів. Відомо, що радянська сторона визначила дев’ять пунктів, які вона не бажала б обговорювати на процесі у Нюрнберзі. Серед них, до речі, і питання, пов’язані із суспільно-політичним ладом Радянського Союзу. І зрозуміло: якби про це заговорили, то гестапо поряд із НКВС виглядало б дитиною в коротких штанцях.

Нині у нас видається чимало літератури з об’єктивною інформацією про ті часи. Є книжки про видатних діячів української історії, зокрема про Степана Бандеру, де він зображується аж ніяк не білим і пухнастим, з усіма плюсами й мінусами.

Тим часом наші більшовики теж не дрімають. У їхніх головах панує підхід, який зараз запроваджується у сусідній Росії. Там близький до Кремля Фонд ефективної політики розробив рекомендації для авторів підручників з історії. Згідно з ними Сталін мусить визнаватися найуспішнішим радянським лідером, а його репресії треба вважати необхідними заходами для побудови великої держави. Іншими словами: Росія завжди права. Вона діяла завжди на благо. Відповідно, Росії дозволено те, що іншим заборонено. Отож якщо перенести такий підхід на наші терени, то більшовицькій Росії можна було контактувати з Німеччиною, а ОУН — жодним чином. Більшовики заплющують очі на те, що УПА воювала проти німців. Але підкреслюють, що вона билася проти Червоної Армії. Наявність власних інтересів в ОУН та УПА заперечується. Таку філософію Вітренко та їй подібні намагаються поширити в Україні.

Лишається тільки сподіватися, що в нас теж переможе здоровий глузд і дві частини України простягнуть одна одній руки. Так, як це сталося в Іспанії та в інших країнах.

Джерело: Газета.ua