eУ праці автор показує давність назви "Україна", ілюструючи при цьому свої докази давніми географічними картами.
Сергій Павлович Шелухін (*1864 — †1938) — правознавець, громадський і політичний діяч, письменник (писав вірші під псевдонімом С. Павленко).
Родом з Полтавщини; працював суддею у різних містах України, активний в українському русі, починаючи з 1905 року: голова Революційного комітету в Одесі (1917), діяч УПСФ, член Української Центральної Ради, генеральний суддя УНР, міністр судових справ в уряді В. Голубовича (лютий-квітень 1918). В період гетьманату — член Державного Сенату та голова делегації на переговорах з РРФСР. За Директорії — виконуючий обов'язки міністра юстиції в уряді В. Чехівського (1919), член української делегації на мирній конференції в Парижі (1919). З 1921 жив у Чехо-Словаччині; професор карного права УВУ й Українського Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова у Празі (1924 — 25), член Українського Історично-Філологічного Товариства; голова Українського Комітету у Чехо-Словаччині (Прага) та Українського Правничого Товариства в Чехії.
Помер у Празі.
У сучасних дослідженнях його творчости також спостерігається цей подвійний варіант написання прізвища. З чим це пов'язано - на жаль, немає можливости визначити. Скоріше за все, це йде відтоді, як нашому спільному пращуру - козаку Шолуху Кодрату (Кіндрату?) Івановичу - було надано у 1796 році титул "столбового дворянина" і в царському реєстрі записали "Шелухін". Родинний маєток знаходився у селі Панське - нині Деньги - Золотоніського повіту Полтавської губернії. Зараз це Черкащина.
Дуже корисна книжка. Кожен Українець має знати походження нази "Україна"
|