Лондон
– Британці вперше можуть побачити оригінали щоденників Ґарета Джоунза –
журналіста, який ставши свідком Голодомору 1932-33 років в Україні,
першим повідомив про це Захід. Виставка у Кембриджі розповідає про
коротке, але насичене подіями життя журналіста.
Ґарет Джоунз відвідав 1933 року села в Радянській Україні, куди в той
час іноземним журналістам їздити було заборонено. Тож він відправився
туди нелегально з Москви, де був кореспондентом кількох газет, прочувши
про голод.
У березні 1933 року він повернувся на Захід і оприлюднив у Берліні прес-реліз, у якому описав голодну смерть мільйонів українців у час, коли
радянський режим експортував зерно на Захід. Його приголомшливі
матеріали з’явилися у низці впливових видань, включно із британським
Manchester Guardian та американським New York Evening Post.
Але
вже за кілька днів по появі цих вибухових матеріалів кілька західних
кореспондентів, котрі працювали у Москві, мали ліві симпатії і хотіли
зберегти добрі стосунки зі Сталіним, звинуватили Джоунза у брехні і
наклепі на Радянський Союз. Особливо відзначився американець – Волтер
Дюранти, який за свої матеріали про сталінську п’ятирічку одержав
найвищу нагороду в ділянці журналістики – премію Пуліцера. Дюранти мав
тоді високу репутацію у журналістському середовищі, і саме його
матеріал-спростування у New York Post, в якому він звинуватив Джоунза у
поспішних висновках та неадекватних доказах, завдав удару по репутації
британця.
Джоунза було дискредитовано, і йому заборонили
повертатися до СРСР. А 1935 року, коли він працював у Китаї, його
схопили, а потім вбили прокомуністичні бандити. Пізніше розслідування
вказало на радянський слід у цьому вбивстві. Ґаретові не було ще й
30-ти років.
Щоденники як данина пам’яті
Перша
демонстрація оригіналів його щоденників, у яких Джоунз задокументував
жахи Голодомору, є й даниною пам’яті журналіста, який на довгі роки був
незаслужено забутий.: «Це – кульмінація того, що ми намагаємося робити
для Ґарета. Про нього забули, а ми хочемо, щоб люди знали про нього.
Крім того, це – дуже захоплююча історія», – каже його небога доктор
Марґарет Коллі
Сім’я Джоунза, а також світове українство в
останні кілька років докладають багато зусиль для вшанування Джоунза. В
його рідному Велсі 2006 року відкрили пам’ятну дошку, а доктор Коллі
написала книжку про життя Джоунза. Торік Президент України Ющенко
відзначив його посмертно орденом «За заслуги».
Виставка
проходить в одній з бібліотек знаменитого Кембридзького університету.
Викладач українських студій цього університету Рорі Фіннін вважає
Джоунза справжнім героєм. Він сказав, що щоденники журналіста є
вражаючою хронікою величезної трагедії 20-го сторіччя, про яку у світі
часто забувають.
У 1930 році Джоунз працював радником із
закордонних справ британського прем’єр-міністра Дейвида Ллойда Джорджа.
1933 року він відвідав Німеччину і був свідком приходу до влади
Гітлера, з яким познайомився. Під час того візиту він летів літаком із
Гітлером та Ґеббельсом і написав таке: «Якщо цей літак впаде, історія
західного світу назавжди зміниться».
Після його смерті Ллойд
Джордж сказав: «Якимсь зацікавленим сторонам, очевидно, було відомо, що
Ґарет Джоунз знав надто багато, про те, що відбувається навколо». (Лондон – Прага – Київ)